Наше село

ІСТОРІЯ 

Село Велика Бийгань знаходиться на шосе, що прилягає до Берегова на Велику Добронь – Чоп- Ужгород.   Поселення знаходиться на лівому березі ріки Вирке за 10 км від районного центру. У селі є залізнична станція, яка знаходиться на залізничному напрямі Чоп – Батьево - Берегово – Виноградово – Хуст – Тячево – Солотвино. 

Бийгань поселення епохи короля Арпада. У давнину воно мало назву Ов – Бийгань. У ХІ ст.. поселенням володів рід Бийгані. 

Так-як про село Велика Бийгань нагадується уже  в літописі 1333 року, ми можемо рахувати, що наше село  на початок ХХІ ст. має 700- річне минуле. Члени цієї сім’ї то у спадок, то в подарунок, або під заставу віддавали свої володіння, аж поки на початку ХІХ ст.. сім’я Бегані повністю вимерла. Але до цього часу в історії села  відбувалися бурхливі історичні події. Нагадуємо декілька з них: 

По сторінкам літописі у 1646 році князь Ракоці Дьердь зайняв чотири кріпосних володінь від Томаша Бегані. Кріпосники щорічно на  Різдво  Христове повинні були занести в Мукачівський замок в подарок два калачі і по одній куриці і виконувати тут щотижневу обов’язкову працю. Незабаром частина володінь сім’ї Бегані була приєднана до Мукачівського замку і повернута в 1650 році Жужанною Лоранфі . 

Із-за сімейних скандалів царських дарувань землями Бегані володіли то одні то другі сімї. В 1794 році власником володінь зареєстрований Янош Дерчені – Вийг. Сім’я Деренів була власником одного поміщицького участка, двох корчм, 70 га землі, 8 земельних участків. Пожилі люди ще пам’ятають про сім’ю Дерчені у Великій Бийгані і так-же збереглися деякі імена бувших володінь у підніжжі гори. На початку ХІХ ст.. у літопису вперше згадують про Йожефа Немеша і його сім’ю. У цей час у Великій Бегані були власниками вдова Дерчені, Йожеф Немеш, Йожеф Шіро і Йожеф Томпа та інші. 

На початку ХІХ ст.. село Велика Бийгань відносилася до Косинського району в цей час у селі нараховувалося 101 будинків де мешкали 473 осіб. 

Площа землі 3165 га. 

У Першій світовій війні  взяли участь 250 громадян, із яких 50 загинуло. 

З кінця березні 1919 року по 21 квітня село знаходилося під Радянською владою а потім під владою Чехії. 

З 1930 року у селі  існували римо-католицька початкова школа, греко – католицька початкова школа. Вчителями цих шкіл були відповідно: Бертолон Туровці, Іштван Товт, Мартон Шовйом, а також Етелка Шомоді  та Ержебет Луковец. 

Реформатським священиком в цей час був Кароль Сабов, сільським лікарем – доктор Ференц Сючі, власником спирт заводу вдова Іштвана Немеша, власниками землі  які мали понад 15 га були: Іштван Бодокі -205 га,  Міклош Коті -  100 га, Ференц Міндак – 20 га. Йожеф Гойдош – 25 га і Пал Мін дак – 25 га. 

15 листопада 1948 року в селі був заснований колгосп «Шлях до комунізму» , який на цей день нарахував 96 членів. головою колгоспу був обраний Шандор Варга.  

07 серпня 1950 року до колгоспу приєднали Малобийганський колгосп ім.. «Чапаєва» і в листопад 1959 року – Гараздівський колгосп  ім.. «Родіна» . Головою колгоспу в цей час був обраний Міклош Мезев. Колгосп процвітав на протязі багатьох років. За  цей час господарство стало одним із передових господарств району  і навіть в області. Багато визначних людей працювало в даному господарстві, яких радянський уряд нагородив високими нагородами.

В 1968 року орденом Трудового Червоного Прапора було нагороджено Ержебет Кедебец і орденом Герой Соціалістичної праці - Василя Рубіш, Андраша Регович, Анну Ковшон. 

В 1971 році орденом Леніна було нагороджено голову колгоспу «Шлях до комунізму» Павла Югаса, бригадира тракторною бригади Юрія Поповича і тракториста Ференці Нанаші.

Але все це в минулому. Наставником  колгоспу «Шлях до комунізму» став ТОВ «Колос».  

Сьогодення 

В загальноосвітніх школах села Велика та Мала Бийгань, на сьогодні навчаються 258 школярів. Діючих дошкільних закладів - 2 , які  відвідують 78 малят. Після розпаду місцевого колгоспу його працівники та пенсіонери отримали земельні ділянки по 1.5- 2 гектари. Ці  земельні наділи разом із присадибними ділянками (площею до 70 арів) для більшості родин основних засіб прожиття . 

В селі окрім уже згадуваних шкіл та дитсадків на сьогоднішній день діють два АЗПСМ, одна аптека, пошта, відділення збербанку. Частина працездатного населення зайнята на СП ЛТД «ХОХ  -Берег», що займаються пошиттям одноразових рукавиць для футболістів. 

Будинок культури в селі був збудований наприкінці 80-тих років. У цій будівлі також  знаходиться сільська рада, АЗПСМ, стоматологічний кабінет, пошта, бібліотека. До цього комплексу будівель належить і великий спортзал, який на жаль останнім часом не використовується. В Великобийганському будинку культури діє танцювальний гурток. 

На території сільської ради нараховується 17 продовольчих  магазинів. Одина магазин реалізовує міні сільськогосподарську техніку, дві міні-пекарні, які займаються випічкою хлібобулочних виробів. 

Перелік памяток історії, культури, архітектури: 

1. У центрі села в 1975 році був споруджений обеліск загиблим радянським воїнам. У 1944 році режим Сталіна репресував 125 чоловік, 61 із них ніколи не повернулися додому. Мешканці села у 1989 році на кладовищі встановили на їхню честь дерев’яну стелу, а у 1993 році у центрі села мармурований пам’ятник. 

2. На фасаді римо-католицької церкви в селі Велика Бийгань було встановлено пам’ятну дошку на честь Яноша Котітша (1828-1903) учасника революції 1848 року.

3. Малобийганська реформатська церква, збудована у 1805 році, має стильові риси класицизму.  

4. У 1992 році у центрі села Мала Бийгань було встановлено пам’ятник жертвам сталінських репресій.